Теги:
Під час навчання на третьому курсі університету, я потрапила в лікарню з запаленням вух. Молоденький і трішки кумедний лікар-аспірант постійно перепитував моє ім'я. Він такого ніколи не чув, через це, мабуть, коли розмовляв зі мною, занадто часто повторював Антоніна. Не важко було здогадатися, що йому воно припало до смаку. Не звично було до такої «позитивної» уваги до мого імені…
Коли я народилася на світ і мене нарекли Антоніною, то мамина найменша сестра проплакала два дні. Справа в тому, що у мене дві бабусі Антоніни, і оскільки вони мешкають у селах, то називають їх Антосями. Тому моя тітка так і плакала. Думала, що мене, маленьку дівчинку, так називатимуть. Коли я пішла в школу, то моє ім’я почало засмучувати вже й мене. Навколо були Ольги в подвійному екземплярі, Людмили, Наталі, Оксани, Тетяни – в потрійному. Їх було багато, а я – одна. Ім’я змушувало почуватися самотньою і не такою, як всі. Якось вже довелося з цим змиритися. З віком я почала розуміти, що Антоніна і справді вплинула на моє життя. Хороших друзів було багато, але серед них мені доводилося ставати такою ж потрійною чи подвійною. Моя Антоніна сиділа тихенько і мовчала. Вперше я вивела саму себе в світ, коли почала вчитися в Інституті журналістики. Завдяки моїм подругам Насті, Машці і Крістінам моя Антоніна не зважала ні на що і була собою. Хоч мої друзі у списку групи теж були подвійними чи потрійними, але насправді вони були єдиними і глибокими. Антоніна нарешті опинилася на своєму місці. Завдяки цьому моє творче нутро розвивалося, а не ховалося. Я грала словами так, як підказувало серце, а не так, як це могла зрозуміти вчителька. Не боялася експериментів, бо знала, що все нове і незвичне – це насправді нормальне явище, з яким світ стає багатогранним і цікавішим… Як добре бути на своєму місці. Вчити те, що є сенсом твого життя. Дружити з тими, хто любить мою Антоніну. Жити з тим, хто шукав саме її.
Це тільки у зрілому віці я зрозуміла, що не треба прогинатися під подвійних і потрійних. Потрібно відразу випустити саму себе на волю. Якщо маленький світ людей у квадраті чи в кубі змушує помножитися разом з ними, то треба шукати інший світ. Саме моя Антоніна і допомогла це збагнути. Головне, що ми разом із моїм іменем тепер живемо у тому світі, який я вибрала сама. Я люблю Антоніну.